Казка "Козенята та вогонь"

Вогонь працював у кози на печі – Варив їй куліш, випікав калачі. Вона ж годувала щоранку малят – декілька білих своїх козенят.

Ось мамі вже з дому рушати пора Лишається в хаті сама дітвора - Ми будем слухняні, синок запевня Куди ж це найменше спішить козеня?

Воно потихеньку взяло сірники І вогник маленький пуска між тріски: - Ану, як у мами моєї гори – І ось уже дим потягнувсь догори Сердитий вогонь розходився й горить Сестрички з братами сховалась умить.

А брат не злякавсь: - Один нуль один подзвоню! Врятують пожежники нас від вогню! - Ало! Загорілася хата в Кози! Адреса: Діброва, провулок Лози, А номер в нас другий, Швидше сюди! Мерщій порятуйте від злої біди!

Спішили сусіди – Лисиця й Ведмідь, І Заєць – відомий усім скорохід. І мчать у машині ген-ген із гори Пожежники вмілі і мужні – Бобри. Вогонь не давався, пручався, шипів, Сердитий вогонь погасать не хотів – Не дуже він любить сидіть у печі, Варити куліш і пекти калачі. Пожежу згасили, Живі малюки, І каже Бобер, - Не беріть сірники!

І мовить Коза: - Пам’ятайте завжди, Що гра із вогнем приведе до біди!